Кінець роману

Колись Моріс і Сара були єдиним цілим. Їхнє кохання розцвіло в тіні війни — серед бомбардувань, страху й випадковості, коли кожен день міг стати останнім. Воно було глибоким, щирим, майже фатальним — таким, що здавалося непереборним. Але одна-єдина мить змінила все. Мить жаху, молитви й обітниці, даної в темряві. Іноді любов може бути зруйнована не зрадою, а вірою. Іноді найглибша розлука починається не зі слів « я більше не кохаю», а зі слів « я люблю — тож мушу піти». « Ґрема Ґріна читатимуть і пам'ятатимуть як найвидатнішого літописця свідомості та тривоги двадцятого століття», — Вільям Голдінг