# Наглядати й карати. Народження в'язниці

Canonical: https://www.kolczanksiazek.pl/mishel-fuko/uk/nahliadaty-y-karaty-narodzhennia-viaznytsi/9786177438242

Wersja JSON (te same dane): https://www.kolczanksiazek.pl/mishel-fuko/uk/nahliadaty-y-karaty-narodzhennia-viaznytsi/9786177438242.json

![Наглядати й карати. Народження в'язниці](https://quivercdn.com/covers/komubook/mishel-fuko/title_978-61-7743-824-2-888bfcb8.webp?v=2026-10-13%2019%3A04%3A18)

- Książka: [Наглядати й карати. Народження в'язниці](https://www.kolczanksiazek.pl/mishel-fuko/uk/nahliadaty-y-karaty-narodzhennia-viaznytsi) ([Наглядати й карати. Народження в'язниці.md](https://www.kolczanksiazek.pl/mishel-fuko/uk/nahliadaty-y-karaty-narodzhennia-viaznytsi.md))
- Autorzy: [Мішель Фуко](https://www.kolczanksiazek.pl/mishel-fuko)
- Wydawnictwo: Komubook
- Przekład: Таращук Петро Всеволодович
- ISBN: 978-61-7743-824-2
- Liczba stron: 452
- Data wydania: 2020-01-01
- Język: uk_UA
- Oprawa: Softcover

## Opis

Одна з центральних праць знаменитого французького філософа Мішеля Фуко (1926—1984) « Наглядати й карати. Народження в’язниці» (1975) присвячена дослідженню характеру модерної влади і тих типів індивіда та суспільства, які вона продукує. На прикладі аналізу виникнення й розвитку інституції в’язниці й пенітенціарної системи загалом Мішель Фуко блискуче демонструє постання сучасного дисциплінарного суспільства, в якому, як стверджує філософ, ми живемо й досі. Це паноптичні суспільство та влада, які, на відміну від влади й суспільства « класичної доби», не діють на індивіда ззовні, заохочуючи певну поведінку й караючи за переступи, а поміщають його у складну мережу різноманітних інституцій, технологій та дискурсів, які, зрештою, утворюють « машину з виробництва» дисциплінарного індивіда. Модерна влада, на думку Фуко, це не так влада у строгому значенні цього слова, як інституціалізоване знання, що пронизує й формує сучасну людину та соціальний світ, який вона замешкує. « Наше суспільство, — говорить Фуко, непрямо опонуючи Ґі Дебору, — суспільство не спектаклю, а нагляду... Наш соціальний лад не зазіхає на цілісніть індивіда, не калічить його, не здушує, не змінює, а ретельно виготовляє індивіда, дотримуючись тактики формування потрібних сил і тіл. Ми греки набагато меншою мірою, ніж нам здається. Ми ні на лавах, ні на сцені, а в паноптичній машині, наснажені її владними впливами, що їх ми самі й проводимо, бо становимо одне з її коліщаток».