Незавершений портрет

Роман “Незавершений портрет” – це своєрідна і зворушлива сповідь людини, що опинилася за крок до безодні. Що привело її до такого рішення, який несусвітній розпач змусив глянути в око прірви? Саме з цієї миті й починається неквапливий зворотній відлік життя головної героїні роману – Селії… Чи так вже й випадково письменниця вихопила саме цю, абсолютно непримітну з-поміж тисяч інших, долю жінки, яка вже невзмозі пручатися життєвим викликам? Авжеж – ні. Роман великою мірою перегукується з долею самої Агати Крісті, що чітко було підтверджено її “Автобіографією”, опублікованою аж через сорок років після “Незавершеного портрета”. Безсумнівно, роман пройнято її власною, і тому такою нестерпною, тугою за Часом – з її безхмарним дитинством, солодкою порою юності, осяяною наївною готовністю до абсолютного щастя… а ще з усіма подальшими стресами: смертю матері, зрадою чоловіка, – через що, власне, рухнув у одночассі цілий – такий безхмарний – світ як письменниці, так і її героїні. Відомо, що в грудні 1926 року Агата Крісті збудоражила чи не всю Англію: не маючи змоги пережити глибокий розпач після зради чоловіка, вона (як і її Селія) в стані дисоціативного розладу просто щезла від світу і самої себе, її шукали 11 днів. Бо що є душа в стражданні – вона як метелик, пришпилений чужою рукою до капелюшка живим (!) – дитячий травмуючий спогад Селії – другого “я” письменниці. До всього сказаного про роман, це ще й гостро ностальгійний твір, де на тлі соціальних катаклізмів вмістилося життя кількох поколінь з їхнім побутом, стилем життя, життєвим досвідом – усім тим щемливим, що назавше кануло в Лету, проте для нас, сучасних читачів, безсумнівно, становить неабиякий інтерес.